Четвер, 12 грудня 2013 13:25

Тези Маніфесту Руху Суспільство Творення

Written by 

Маніфест у 700 знаках

  1. Є корпорації, які виробляють товари, і є маси, які ці товари споживають.
  2. Маси працюють на корпорації, однак не визначають їх політику.
  3. Маси працюють на корпорації, однак не мають частки у їх прибутку.
  4. Олігархи – власники корпорацій визначають, що вироблять для населення.
  5. Олігархи – власники корпорацій розподіляють весь прибуток.
  6. Самі олігархи не споживають те, що виробляють їх корпорації.
  7. Людство і природа стають інструментами для їх збагачення.
  8. Подолати експлуатацію можна лише принципом «володіє той, хто працює».
  9. Робітник-власник сам обирає собі керівництво і визначає політику компанії.
  10. Робітник-власник має гарантовану частку прибутку.
  11. Економічна демократія звільняє політичну демократію від олігархів.
  12. Людство опановує капітал, а кооперація між кооперативами змінює світ.

Маніфест у 10 пунктах 

  1. Сучасна економічна система сформувала суспільство споживання, яке поділено на корпорації, що виробляють масові товари, і, власне, маси, які ці товари споживають. Такий поділ зумовлений різним відношенням до власності на засоби виробництва: лише невелика частина суспільства володіє ключовими корпораціями, вона і визначає їх політику. Масам залишається лише споживать те, що пропонують корпорації.
  2. Суспільна система втрачає єдність, у ній порізно діють суб’єкт – корпорації, за якими стоять конкретні олігархи, та об’єкт, яким виступає переважна більшість населення.
  3. Ціль корпорацій – прибуток, ціль мас в такій системі – обслуговування цілей корпорацій, тобто споживання.
  4. Обидві цілі не є самодостатніми. Ні корпорації, ні маси не отримують остаточного задоволення від їх досягнення: прибуток в руках олігархів перетворюється на інструмент отримання більшого прибутку у новому циклі, а маси перебувають у перманентному стані очікування новинок, кожна з яких є лише фантомом, цінність якої зникає при оголошенні подальших оновлень серії.
  5. Очевидно, людина в такій системі є лише функцією капіталу, а сама система має схильність до дурної безкінечності, яка веде до фізичного знищення планети внаслідок виснаження її ресурсів.
  6. Розірвати це замкнуте коло може лише подолання принципу експлуатації, який ґрунтується на розділенні економічного суб’єкта і об’єкта – власника корпорації та її робітника, виробника товару та його споживача – об’єднавши їх в єдине ціле.
  7. Синтез тези та антитези капіталізму народжує колективного робітника-власника, який одночасно відповідає і за визначення політики підприємства, включаючи розроблення інновацій, і сам є виконавцем цієї політики та бенефіціаром її успіхів чи невдач. У випадку виробництва товарів масового споживання, він же є і їх споживачем.
  8. Олігархія як явище зникає вже на етапі розподілу, коли прибуток на кожній окремій фірмі ділиться між її робітниками. Економіка звільняється від необхідності державного перерозподілу, а політика – від тиску олігархії, очищуючи репутацію демократії.
  9. Людина виходить з під влади капіталу і підкорює капітал своїм цілям. Це дає можливість зупиниться і переосмислить цілі, на які використовуються засоби виробництва.
  10. Кооперативна економіка відкриває свободу для творчості не лише в рамках трудового колективу фірми стосовно виробництва товарів, а й для людства при кооперації самих кооперативів – у створенні якісно нового світу і якісно нового типу людини. 

Тези Маніфесту

1. Діалектика і Креативний клас

1. Успіхи капіталізму ведуть до його знищення

«Все, що існує, має зародок свого знищення в самому своєму народженні» писав Гегель, посилаючись на східну мудрість. Капіталізм як проміжна ланка між економічними укладами сам у собі несе причини для переходу до іншого укладу. Така внутрішня логіка економічного розвитку. Виконавши свою функцію по забезпеченню базовими матеріальними благами, капіталізм поступається місцем новій моделі, яка може задовольнить потреби вищого рівня.

Капіталізм – не гарний і не поганий, він лише ланка в ланцюжку розвитку. Саме успіхи капіталізму прискорюють його «фінал», а не кризи, як вважав Маркс.

2. Капіталізм створює креативний клас. Креативний клас знищує капіталізм

Розвинутий капіталізм – це інформаційна ера, яка підвищує доступність інформації, освіти та швидкість комунікації, що дає широким масам більше можливостей для розвитку.  У результаті, утворюється т.зв. «креативний клас», який є новим соціальним інститутом, що по мірі свого розширення підриває основи капіталізму.

Креативний клас – це частина постіндустріального суспільства, чий інтелектуальний та культурний рівень сформувався на базі успіхів капіталізму в галузях освіти, інформаційних технологій та комунікації, однак не може повною мірою бути реалізованим в капіталістичній системі через відсутність мотивації вищого рівня: можливості задовольнити потреби у співпричетності, повазі та творчості в рамках капіталістичних корпорацій.

3. Піраміда Маслоу: капіталізм пропонує недостатньо мотивації креативному класу

Креативний клас – завдяки капіталізму – має задоволені перші дві потреби: фізіологічні та у безпеці. Частково задоволена третя потреба – у співпричетності до соціальної групи. В особистому житті вона може буть задоволена, однак на роботі – не повною мірою, тому що співробітник не вважає корпорацію, у якій працює, своєю і не асоціює успіхи корпорації з власними. Корпорація і не є його, бо йому не належить.

Задоволення потреб у повазі, а, тим більше, творчості в капіталістичних корпорації практично виключається, в першу чергу, через відсутність мотивації до проявлення ініціативи, оскільки співробітник не є співвласником і не має частки в прибутку. По-друге, через забюрократизованість самих компаній.

4. Для задоволення потреб вищого рівня потрібне право власності

Відчуженість робітника від компанії долається через надання йому права власності на неї. Робітник-співвласник, разом з правом власності, отримує право голосу у питаннях діяльності фірми, право голосу для обрання керівництва фірми та має гарантовану частку в прибутку. Якщо компанія зазнає збитків, це будуть і збитки кожного робітника, розуміння чого його дисциплінує і додає відповідальності.

Право голосу щодо діяльності фірми – це і є право на самореалізацію, тобто на творчість. Кожен може висловлювати свою думку, пропонувати нові ідеї як рівноправний партнер. Працювати у такій атмосфері стає цікаво, робота починає подобатись – мотивація відновлюється.

5. Робітник-власник – синтез тези і антитези капіталізму

Протистояння робітників компанії та її власника (акціонерів) – це класика капіталізму. З одного боку, олігархи жирують, купують шикарні яхти і маєтки, а робітникам платять копійки.

З іншого боку, робітники об’єднуються у профспілки і організовують страйки, які зупиняють виробництво; гальмують впровадження нових технологій, боячись, що при підвищенні продуктивності праці їм будуть платить так само; намагаються виторгувати для себе якнайкращий «соцпакет» і чим раніше піти на пенсію, не думаючи про витрати компанії.

Це замкнуте коло, яке зупиняє прогрес. Розірвати його можна лише в об’єднанні особи робітника і власника в єдине ціле.

2. Суспільство споживання і суспільство творення

1. Капіталізм породжує суспільство споживання

Власність чи то пак майно поділяється на майно для споживання і майно для творення (виробництва). Перше необхідне людині, щоб жить, друге – щоб творить. Однак якщо доступна лише власність для споживання, саме споживання може стати самоціллю.

При капіталізмі 80% засобів виробництва належать близько 20% обраним. Решта має доступ лише до продуктів споживання. За відсутності доступу до засобів виробництва, споживання стає для 80% громадян єдиним сенсом існування.

2. Суспільство споживання – шлях до деградації

Споживання розслабляє людину, знижує її внутрішню дисциплінованість і тонус, тому що отримання задоволення від споживання не спрямоване на конкретний результат, за який буде відповідальність. Тут важливий сам процес. А якщо немає мети і руху до неї, людина втрачає цілісність. Власне, слово «цілісність» походить від слова ціль. Хто має ціль, той є цілісною особистістю.

Більше того, перманентне споживання ніколи не приносить істинної насолоди, а лише навіює нудьгу. Кожна «новинка» швидко набридає, і людині вже хочеться спробувати чогось екстраординарного чи забороненого. «Все зло від нудьги», –  писав Антон Чехов.

3. Творчість – призначення людини

У Біблії сказано: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний». Це можна розуміть, як заклик бути морально досконалим, однак, враховуючи те, що Бог є Творець, його можна розуміти і як заклик до людини творить власноруч.

На наш погляд, саме творчість є істинним призначенням людини у світі, а бути майстром – найбільше досягнення. Майстер – це звучить гордо! Хоча меж досконалості немає, тому що сама досконалість Творця безмежна.

Під час роботи творець абстрагується від буденних проблем і переходить у формат надматеріального існування, для нього стає важливим лише об’єкт його зусиль, він цілком поглинутий і зацікавлений ним. Людське єство досягає максимального напруження саме в творчому акті.

4. Економіка творення – база для суспільства творення.

Творець – будь-то художник, письменник чи хтось інший – втілює свій творчий задум в конкретний витвір мистецтва, використовуючи матеріал та інструменти. Пензлик в руках художника, перекладаючи на економічну термінологію – це його засіб виробництва.

Для робітника ж такими засобом виробництва є завод чи фабрика разом з усім обладнанням на них. Відповідно, якщо ми хочемо забезпечити творчість в економіці, ми маємо дати робітнику засіб виробництва, за допомогою якого він буде творить.

Кооперативна модель цю вимогу виконує – робітник у ній є співвласником підприємства, а трудовий колектив стає новою творчою одиницею.

Економіка творення – це економічна система, побудована на власності робітників на засоби виробництва та результати праці, у якій діє принцип економічної демократії: одне робоче місце - один голос, що забезпечує вищий рівень свободи, мотивації та творчої самореалізації робітника в порівнянні з капіталістичною моделлю.

Вказана економічна модель передбачає вільний ринок, невтручання держави в ринкове саморегулювання, приватну підприємницьку ініціативу у якості головного фактору економічного розвитку та кооперативну форму власності на засоби виробництва як фактор справедливого розподілу прибутку фірми та подолання відчуженості робітника від засобів і результатів праці. 

Економіка творення враховує переваги вільного ринку, відкидає недоліки соціалізму та враховує справедливу критику капіталізму соціалізмом.

5. Суспільство творення – постекономічне суспільство

Людство не завжди буде займатись економікою. «Здобувати хліб в поті чола свого» - це покарання людині за гріх, і воно не вічне. З’ясувавши, як має працювати економіка і адаптувавши до неї християнські цінності, сама економіка відходить на другий план.

Важливішим тут стає пізнання себе, світу навколо та Бога, який створив і світ і людину. Мова йде про духовний розвиток, про наукове дослідження природи та космосу, і, в решті решт, про пошук втраченої єдності з Богом і відновлення цієї єдності. Це набагато тонші і приємніші теми, ніж економіка.

У єдності з Творцем людина може і повинна знайти сміливість до дерзновення творити самій – новий тип людини, нову гармонію з природою, продовжуючи почате Творцем світотворення і виходячи на рівень ноосфери, про яку писав академік Вернадський. 

Суспільство творення – це постекономічне суспільство, у якому виробництво та споживання благ є лише обслуговуючим, допоміжним інструментом людини для пізнання Бога, самопізнання і наукового прогресу та, більше того, для дерзновення до творення нової єдності з Богом і гармонії зі світом через створення ноосфери.

3. Інші фактори переходу до кооперативної моделі

1. Прогрес свободи. Друга половина демократії - економічна

Німецький філософ Георг Гегель вважав, що історія – це «прогрес в усвідомленні свободи». Демократія змінила монархію, абсолютна влада змінилась на делегування повноважень. І мало хто скаже, що це було випадково.

Якщо монарх не призначався народом і передавав владу у спадок, то сучасний олігарх – власник заводу аналогічно не призначається і не контролюється трудовим колективом, та передає завод разом з його робітниками у спадок своїм дітям. Альтернативна система – кооператив, де кожен робітник має 1 голос.

Більше того, найбільш поширеним є існування на кооперативі т.зв. Ради директорів, яку обирають працівники, та топ-менеджменту, який обирає і контролює вже сама Рада директорів. Це дуже нагадує парламентську республіку, де Рада директорів є парламентом, а топ-менеджмент – урядом.

Право голосу на робочому місці має бути включено до Конституції, а сама Конституція має містити розділ «Економічні права та свободи людини», своєрідну Економічну Конституцію, яка захищатиме базові невід’ємні права людини у цій сфері життя.

Без економічної демократії не може ефективно працювати і політична демократія, бо остання стає залежною від олігархії. 

Підсумовуючи тему демократії, ми вважаємо, що її розвиток загалом спрямований до виконання одного єдиного фундаментального права вільної людини, яке, на наш погляд, було геніально сформульоване Вадимом Білоцерківським у його книзі «Продовження історії: Синтез соціалізма і капіталізма»: право людини на вирішальний голос у всіх питаннях, які її стосуються і у всіх структурах, членом яких вона є: від трудового осередку до держави. 

Є лише одна структура, «члени» якої не повинні мати права голосу – це тюрма. Але робоче місце не повинно бути на неї схоже.

2. Цінність людини в економіці – подолання експлуатації людини людиною

Людина в капіталізмі не є ціллю. Ціллю є гроші, прибуток, який власник фірми хоче отримати, використовуючи обладнання, сировину та робочу силу. Тобто, робітник прирівнюється до обладнання. Обладнання потребує витрат на амортизацію, і робітник потребує витрат з боку власника фірми на відновлення свого фізичного стану.

Християнство учить любить ближнього як самого себе. Іммануїл Кант у своєму категоричному імперативі, вже з позиції розуму, а не серця, підтвердив, що людина має бути лише ціллю для іншої людини.

У випадку з капіталізмом робітник є проміжною ланкою між власником фірми і прибутком. А проміжна ланка може бути лише засобом.

Відповідно, якщо відтворювальний цикл на підприємстві завершується отриманням прибутку, то на останньому етапі має бути присутній і робітник, тобто прибуток має отримувати і він. Право на прибуток має лише власник засобів виробництва, тому робітник має бути співвласником підприємства, що реалізовано в кооперативі.

3. Власність і дух підприємництва

«Капіталістичний процес, підміняючи стіни та обладнання заводу простою пачкою акцій, вихолощує саму ідею власності» - писав Й. Шумпетер. «Це зникнення того, що можна назвати матеріальною субстанцією власності, - її видимої й відчутної реальності - впливає не тільки на ставлення до неї її власників, а й на ставлення робітників і суспільства в цілому. Дематеріалізована, позбавлена своїх функцій і відсторонена власність не вражає і не вселяє почуття відданості, як власність в період свого розквіту.»

Відповідальність, відданість справі та дух підприємництва, які, поділяючи думку Й. Шумпетера, ґрунтуються на «матеріальній субстанції власності», повинні не відійти у минуле разом з почуттям власності, а, навпаки, за принципом прогресу свободи, також поширитись від декількох обраних на широкі маси.

Робітник-власник, вмотивований новою відповідальністю, стає підприємцем у Шумпетерівському розумінні - новатором, який мислить в контексті інноваційного розвитку, для чого йому потрібно вчитись, розвиватись самому.

4 кроки до суспільства творення

  1. Юридично закріплене право трудового колективу та прибуток забезпечує справедливий розподіл останнього і зменшує розшарування населення;
  2. Участь у розподілі прибутку та можливість обирати собі керівництво відновлює мотивацію робітника до праці;
  3. Покращене матеріальне становище в результаті п. 1 та виникнення творчого інтересу до праці у результаті п. 2 зміщує пріоритети суспільства зі споживання до створення (творчості) благ; 
  4. Розвиток НТП та подолання бідності у світі змінює акцент економіки з забезпечення утилітарних потреб людства на дослідження основ світобудови і творче перетворення і одухотворення світу.  

 

Роман Скляров, Біла Церква, Україна, 1 грудня 2013 року

Read 7889 times